Обранець від семи районів Чернігівської області, він запропонував укласти так звані соціальні угоди з територіальними громадами. У їх рамках проводилось грейдування сільських доріг. Ця благодійна акція була широко прорекламована у місцевих засобах інформації. Згодом було прорапортовано про завершення акції. Але залишається під питанням ефективність такого заходу. Адже грейдування і підсипка ям мають тимчасовий ефект і робити їх треба явно не один раз на рік. До того ж як догляд за дорогами місцевого значення, так і ремонт пам'ятників загиблим воїнам та благоустрій територій населених пунктів, чим теж опікувався Ігор Рибаков, є турботами органів місцевого самоврядування, тобто сільських рад. І все це так чи інакше робилося і до сприяння депутата. То ж чи настільки важливою була розрекламована акція, чи слід віддати належне піару?

Цікавими є і зустрічі Ігоря Рибакова зі своїми виборцями. Часто на них він прибуває на гелікоптері, що саме по собі вже є своєрідним шоу для селян. Крім того, місцевим керівникам доводиться завдання створити масовість на місці зустрічі. Автобусами підвозяться сюди держслужбовці, працівники бюджетної сфери, інші категорії працюючих – в залежності від теми чергової акції, яка відбувається у рамках нардепівської діяльності. І, звичайно, прибуває районне керівництво – а як же без нього? Одночасно підвозяться пластикові стільці, імпровізовано створюється сцена, здійснюється озвучення. Обов'язковим атрибутом є палатки, у яких кожному присутньому можуть запропонувати чай чи каву з печивом, або ж видати по пакетику гречки або рису. Обов'язково – рекламний буклетик з розповіддю про діяльність Рибакова і прапорець.

Виступаючи перед народом сільської глибинки, Ігор Олександрович говорить про свою законотворчу діяльність. Акцентує на тому, що усі законопроекти, запропоновані ним, спрямовані на покращення життя людей та вирішення їх проблем. У той же час він не забуває нагадати селянам, що якщо кожен нардеп натомість того, щоб займатися політиканством, буде активно працювати у окрузі, наша країна швидше вийде з кризи. Мабуть-таки, з пакетиком рису чи гречки або безплатною медичною аптечкою для екстреної допомоги геть зубожілим селянам життя дещо покращиться, але хто дасть відповідь на запитання: хто довів нас до такого злиденного життя, як не парламентська більшість своїми „виваженими" рішеннями?

Наразі у районах виборчого округу готуються до чергової рекламної акції – нібито Ігор Рибаков готує новорічні подарунки для дітей. Сюжет знайомої пісні: „Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете...". Цікаво, у скільки депутату обходяться такі зустрічі? Напевне, у досить масштабну суму. Звісно, і бабуся буде рада святковій пасочці, і школярики новорічним цукеркам, і селяни аптечкам та рису з гречкою. Але чи не краще спрямувати такі кошти на допомогу конкретним людям – наприклад, онкохворим дітям, які потребують дорогого лікування?

Гречка, рис, пшоно... Такі подарунки виборці вже бачили. Не що інше, як дешевий і помпезний піар. Зведення храмів, що активно втілює у життя народний депутат, – начебто благородна справа. Але навряд чи молитви допоможуть при загальному зниженні рівня життя у країні. Виборці чекають від депутатів сьогодні не дріб'язкових подачок, а створення нормальних умов для свого щоденного життя.