Євромайдан# - по обидві сторони барикад інформаційних баталій Рекомендовані

Чотири тижні поспіль майданівці гуртуються навколо ряду вимог, деякі з яких процедурно не підкріплені, якісь же попросту нераціональні. Майданівська активність стає «хедлайнером» як всеукраїнських, так і закордонних ЗМІ дуже часто без претензії на подачу виваженої та об'єктивної інформації. Цими тезами часто оперують противники Євромайдану. Регіональний онлайн-простір так само має як скептиків, так і прихильників нинішніх подій. Позиції по обидві «сторони барикад» пропоную розглянути у цьому матеріалі.

Світ інформаційних технологій подарував нам змогу бути в епіцентрі подій і разом з тим дотримуватися лінії пасивної участі. Так, у період зростання онлайн-активності, а також збільшення аудиторії різних соціальних мереж, тільки лінивий не дорікнув пересічному користувачу у прояві громадянської позиції через «лайк у Facebook». Тепер же предметом дискусій виступає саме ця горезвісна активність, цілком конкретна та відчутна. Однак поряд із конструктивною її критикою, досить часто йдеться про відверто заангажовані та безпідставні речі. Пропонуємо почати з малого.

Хто не працює, той на майдані (с)

2Автори цього меседжу, серед яких є чернігівці, або мали на меті образити левову часту майданівців, або зробили "компетентні" висновки, основуючись на конкретному дослідженні невідомої структури.

Майдан 2013 – безпартійний, молодий та освічений протест. Про це говорять результати опитування, проведеного відомою соціологічною службою. Станом на 10 грудня найбільшу частину учасників протесту складали люди працездатного віку. Середній вік мітингувальників – 36 років. За родом занять серед учасників Майдану найбільшу групу – 40% – становили спеціалісти з вищою освітою, 12% – студенти, 9% – підприємці, 9% – пенсіонери, 8% – керівники, 7% – робітники.

Вочевидь, майданівці далекі від збірного образу двієчника-нероби. Думається, що говорити про «шкідників» у зв'язці з Євромайданом, як мінімум, необґрунтовано.

Опозиція зливає майдан (с)

Пости такого характеру з'являються в мережах із маніакальною періодичністю. Спираючись на власний досвід, смію сказати, що ними люблять оперувати й місцеві чиновники, а також майданівські скептики місцевого розливу. Власне, такі думки частенько забираються в голову і прихильникам мирного протесту. Однак, як тільки починаєш задаватися питанням, що має робити далі Євромайдан, недовіра до опозиції автоматично зникає. Бо і громадськість досі не може запропонувати адекватний та прийнятний план дій. Опозиція, у свою чергу, хапається за кожну ідею, та жодна з них нездатна докорінно, кардинально змінити ситуацію.

В одному зі своїх матеріалів публіцист та політолог Олексій Блюмінов зазначив: «Опозиція реалізовує не класичну революцію, а сценарій з підручника Джина Шарпа. Те, що відбувається зараз в Києві – це тривалий джіношарповскій переворот на тлі залежної від Заходу влади. Основна проблема опозиції в цьому сценарії - це нездатність самостійно сформулювати виразну повістку не для мас, а для олігархічної фронди».

Спираючись на аналогічні доводи, іноді складається враження, що люди, які говорять про навмисний «злив» Євромайдану з боку опозиції, далекі від комплексного 7розуміння даного етапу ескалації конфлікту. По своїй суті майдан не є тактичним кроком спланованого наступу, він скоріш за все і є ціллю опозиції. Ціллю, яка заключається в підтримці життєдіяльності "організму", який за більш прийнятної нагоди стане ключовим важелем впливу на процес прийняття рішення. З цієї точки зору теза про «злив» майдану опозицією виглядає невиправданою.

Євромайдан – арена політичних ігрищ

Очевидно, що Євромайдан носить протестний характер. Лозунги на кшталт «Юлі волю» перестали працювати ще з перших днів масових акцій як у серці столиці, так і в Чернігові. Люди виходять на вулиці, залишивши острах замінити владу на будь-яку іншу, проте без чіткої позиції у своїх вподобаннях. Більшості через барикади ейфорії, а також з інших причин важко піддати об'єктивній оцінці ситуацію. Та і скептики не нехтують меседжами на кшталт «чим би люди не керувались, вони стоять в цілях олігархічних груп, які поставили на кандидата в Президенти – не-Януковича». Проте, із власного досвіду, майданівці «кидають ці доводи в ігнор». На таку ж участь чекає й аргумент, що внутрішні коливання – це пустопорожній викид на фоні домовленості зовнішніх акторів. Для протестувальників же серед усього голослівного шурхотіння розумних дядьків ключовою залишається емоційна складова.

9Організаційна спроможність столичного Євромайдану, яка забезпечується виключно на волонтерських засадах, і є найбільшим здобутком мітингувальників. Саме мирне співіснування та налагодження співпраці стають предметом гордості, а отже, і емоційною складовою комплексного сприйняття ситуації для левової частки прихильників майдану. Підсилюють цей ефекти і красиві картинки – продукти нових технологій та лояльних до протестних акцій ЗМІ.

Скептики тут уповають на те, щоб по закінченню майдану для його активних учасників настане епоха розчарувань. Майданівці ж, попри все, скандують: «Разом і до кінця».

 

 

Передивились 1305 разів
Опубліковано в Абетка нормальності

Залиште ваші коментарі

Коментувати пост як гість

0 Характер обмежень
Ваш текст має бути більше, ніж 10 символів

Люди в цьому діалозі

  • #343

    Гість - jingboo

    Поскаржитись

    J'étais une fois perplexe et ne comprenais pas pourquoi chaque RICHARD MILLE était si cher. Jusqu'au jour où j'ai entendu une histoire. Les vis sont la plus petite partie de la replique montre , le mouvement de la petite vis à l'atmosphère sera emporté. Le mouvement RICHARD MILLE n'est pas aussi bon qu'un gros grain de vis à riz, selon le modèle, la valeur de 5 francs suisses (environ 34 yuans) ou même plus. D'un point de vue coût, le prix d'une vis RICHARD MILLE est encore plus élevé qu'une vis en or K. Comme on peut l'imaginer, la valeur des autres parties du mouvement est plus chère. La raison de cette valeur élevée est que les vis RICHARD MILLE ne sont pas des vis ordinaires, mais des produits militaires et aéronautiques, dont cinq grades de titane, dont certains sont actuellement utilisés sur les avions passagers d'Airbus, à des coûts de traitement très élevés. En outre, la production de replique montre suisse très peu, presque tous les modèles est limitée. Dans le monde de la montre, une grande partie du coût de la montre, pas les pièces elles-mêmes, mais la production d'une nouvelle partie de la nécessité de réécrire le programme de la machine-outil, le coût est élevé. Bien que la production de la montre Richard Mille Montre soit généralement soutenue par l'usine de Parmigianne sous l'APRP et la Sands Foundation, la production de petites pièces spéciales, résultant dans chaque RICHARD MILLE, est "à prix élevé"

Популярні блогери

Календар статей

Ми в інтернеті