Самміт (без)надії: чи доживе Східне партнерство до Риги?! Рекомендовані

Хто хоче, той шукає можливість, хто не хоче – шукає причину

 

Розмовляючи зі знайомими, можна зробити висновок, що в Україні питання інтеграції з ЄС є найбільш засмальцьованим в медіа просторі. Люди, які ніколи не переймалися питаннями зовнішньої політики, сьогодні говорять про «Угоду», «Вільнюс» і «Тимошенко» на тому ж рівні, що і про погоду та здоров'я. Говорили, принаймні.

З одного боку, можна було б потішитися такій поінформованості наших громадян та такій відкритості українських ЗМІ. З іншого, критична маса згадок у пресі аж ніяк не наблизила Київ до досягнення амбітної цілі. Питання впирається в політичну волю верхів, які все ще не можуть під покровом потуг відстоювання суспільних благ вирішити свої вузько корпоративні інтереси або заспокоїти свої страхи від невідомого майбутнього у грі за правилами.

Захід у Вільнюсі, який було заплановано європейською стороною як «роздача слонів» для країн-партнерів, може повторити долю Самміту Східного партнерства у Варшаві, де не вдалося осягнути запланованих показників прогресу. Принаймні, два з чотирьох країн партнерів відпали. Вірменія була пробною кулею. Зважаючи на її розміри та географічне положення, було неважко залякати її Президента. Усе ще вірилось, що це була не передача привітання Кремлем Україні. Помилявся, бо виявилось саме так.

Те, що Україну чекає нелегкий шлях до Самміту, можна було пророкувати ще з початку року, коли було чітко ясно, що вимоги Ради ЄС до української влади націлені на суспільне благо, але не на інтереси самої верхів та її бізнес-оточення, що робило ймовірність їх реалізації дуже невеликою. Але одні лаштували вигляд, що щось там роблять, інші робили вигляд, що цьому вірять. Дива не трапилось. Ну не можуть наступити на горло своїй пісні, ті хто прийшов до влади не просто так, а з певною метою. Як мінімум, протриматись довше у владних коридорах, стати повноцінними і чи не єдиними бенефіціарами економіки рантьє.

Балаган останніх тижнів у парламенті і по-пророчому мудре і своєчасне рішення кабінету Азарова вказали, що все логічно та природно з точки зору закономірностей існування політичних систем з фасадною демократією. Навіщо відпускати Тимошенко до Німеччини за майже півтора роки до виборів президента в Україні? Краще під боком та під повним контролем. Так надійніше. Навіщо міняти виборчу систему, якщо вона дає змогу красиво організовувати необхідні результати з майже демократичним візерунком? Навіщо щось підлаштовувати в правоохоронній системі, яка вона й так виконує необхідні функції «профілактики та запобігання»? Навіщо себе втягувати в правила гри, де питання корупції і відкатів стане скоріше виключенням, ніж правилом? Навіщо провокувати Кремль, якщо європейці не готові мірятись, у кого більший кредит для України? Все логічно. Ніякого дива не трапилось.

Що чекати далі? Для України не підписання Угоди у Вільнюсі не принесе краху одномоментного. Адже дійсно теоретично немає жодних перешкод (окрім дотепер існуючих) для підписання Угоди наступного року. Десь, скажімо, восени, але в інших обставинах, більш сприятливих для виборчих бонусів. Скоріше, не підписання може стати точкою відліку для деінсталяції із регіону Східного партнерства. Україна парафувала Угоду минулого року і мала б стати першою країною, яка її підпише з ЄС. Цього не сталося. У Вільнюсі буде парафовано Угоди з Молдовою та Грузією. Що буде через рік, враховуючи поточну тактику російської сторони передбачити неважко. Грузія після виборів Президента вже змінює свою зовнішню політику. З Молдовою також все дуже неоднозначно з точки зору ризиків, незважаючи на заслуговуючий на повагу прогрес у європейській інтеграції.

2015 року має відбутись Самміт Східного партнерства у Ризі. За сміливими припущеннями європейців при сприятливому розгортанні подій ЄС та країни-партнери могли б вийти на створення спільного економічного простору ЄС та регіону Східного партнерства.

Однак, наразі виникає питання, чи саме Східне партнерство зможе забезпечити свою дієвість продовж цих двох років. При збереженні поточних практик в ЄС та Росії щодо побудови відносин з сусідніми країнами ризики вказують можливість повного переформатування регіону Східної Європи, іншими словами повторної «буферизації» та санітарної зони між Брюсселем та Москвою. Звичайно, було неправильним звертатись до чорно-білого змалювання, але загальні тенденції можуть саме йти в такому руслі.

Передивились 1362 разів
Опубліковано в Абетка нормальності

Залиште ваші коментарі

Коментувати пост як гість

0 Характер обмежень
Ваш текст має бути більше, ніж 10 символів

Люди в цьому діалозі

  • #346

    Гість - jingboo

    Поскаржитись

    J'étais une fois perplexe et ne comprenais pas pourquoi chaque RICHARD MILLE était si cher. Jusqu'au jour où j'ai entendu une histoire. Les vis sont la plus petite partie de la replique montre , le mouvement de la petite vis à l'atmosphère sera emporté. Le mouvement RICHARD MILLE n'est pas aussi bon qu'un gros grain de vis à riz, selon le modèle, la valeur de 5 francs suisses (environ 34 yuans) ou même plus. D'un point de vue coût, le prix d'une vis RICHARD MILLE est encore plus élevé qu'une vis en or K. Comme on peut l'imaginer, la valeur des autres parties du mouvement est plus chère. La raison de cette valeur élevée est que les vis RICHARD MILLE ne sont pas des vis ordinaires, mais des produits militaires et aéronautiques, dont cinq grades de titane, dont certains sont actuellement utilisés sur les avions passagers d'Airbus, à des coûts de traitement très élevés. En outre, la production de replique montre suisse très peu, presque tous les modèles est limitée. Dans le monde de la montre, une grande partie du coût de la montre, pas les pièces elles-mêmes, mais la production d'une nouvelle partie de la nécessité de réécrire le programme de la machine-outil, le coût est élevé. Bien que la production de la montre Richard Mille Montre soit généralement soutenue par l'usine de Parmigianne sous l'APRP et la Sands Foundation, la production de petites pièces spéciales, résultant dans chaque RICHARD MILLE, est "à prix élevé"

Популярні блогери

Календар статей

Ми в інтернеті