Як Лаура Діттел ділилася "карпатським" досвідом з "Дніпром"

  • Неділя, лист. 17 2013
  • Автор 
  • розмір шрифту зменшити розмір шрифту збільшити розмір шрифту

Нові підходи до розвитку українсько-білоруських відносин шукають партнери у рамках проекту «Європейський досвід розробки стратегії розвитку єврорегіонів» за фінансової підтримки Міжнародного Вишеградського фонду. Аби перейняти добрі транскордонні практики та запозичити ідеї вдало реалізованих проектів, представники Гомельського регіонального агентства економічного розвитку запросили Лауру Діттел, директора Карпатського фонду (Словаччина). За організаційного сприяння Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень 14 листопада пані Діттел побувала в Чернігові, де провела семінар для представників громадських організацій та наукових кіл.

Карпатський фонд був створений 19 років тому, як інструмент підтримки розвитку Карпатського єврорегіону. За своєю суттю це міжнародна мережа карпатських фундацій, діяльність якої зосереджена в 5 країнах (Україна, Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія). Свого часу вона стала унікальним у своєму роді фінансовим механізмом, функціонування якого було сфокусовано на перерозподілі фінансової допомоги від донорів із Західної Європи та США для єврорегіону та його спільнот. Заснована мережа була американськими фундаціями, проте американці в число співробітників фонду не входили. «Ми були надійною організацією, незалежною від бізнесу, влади, - повторює пані Діттел під час нашої розмови. – Нам вдалося зберегти наше ім'я та репутацію навіть за часів правління Владимира Мечіара, коли до нашої діяльності було вороже ставлення. Адже в очах влади ми були запроданцями».

«Україна мала одне око. Проте знаходилася серед сліпих»

Даючи поради стосовно стратегічного планування діяльності Єврорегіону «Дніпро», пані Діттел просить не повторювати помилки її команди, та, відповідно, залучати фінансові ресурси за принципом диверсифікації. Так, період із 2007 року наша гостя називає «тяжкими часами». Це пов'язано з різким припиненням фінансових вливань з боку Америки. В один момент усі фундації Карпатського фонду залишилися без фінансування. Разом з тим українська сторона мала фінансову підтримку з боку європейських донорів, оскільки не є членом ЄС. Але, незважаючи на це, цих коштів було недостатньо для підтримки діяльності всієї мережі. «Україна мала одне око. Проте знаходилася серед сліпих», - метафорично описує тодішню ситуацію пані Лаура.

З того часу організація кожної окремої країни окремо обрала власну стратегію розвитку. Початковий фінансовий механізм зберіг тільки словацький фонд. Однак у самій структурі так само не обійшлося без змін. Нині Карпатський фонд Словаччини підтримує місцевий бізнес, представники якого безпосередньо входять в Раду директорів. За останні декілька років цій організації вдалося залучити до співпраці вісім партнерів. Цьому деякою мірою сприяє й унікальна система оподаткування Словаччини.

Жіночий погляд на «тяжкі часи»

На наше питання про те, наскільки важким був згаданий перехідний період для пані Лаури як для директора організації, так і для жінки, гостя відповідає наступне: «Я прийшла в організацію, коли мені було 24. І була надто молодою для такої справи. Серед кандидатів на вакантну посаду були самі чоловіки,але я виграла це змагання. Треба просто знати, чого хочеш, та вірити в те, чим займаєшся. Нині ж ми так само не можемо похизуватися стабільністю, адже триває постійна боротьба по залученню фінансової допомоги для розвитку організації. Проте, у всякому випадку, це робить нас сильнішими. Зараз ми опинилися в ситуації, коли не можемо спрогнозувати, що буде далі. Однак знаємо, що мусимо тяжко працювати заради того, щоб залучити нових партнерів і зберегти свою репутацію. У Словаччині не так багато неприбуткових організацій, які вижили упродовж останніх 20 років. Тому я переконана, що наша діяльність з огляду на цю тенденцію є дуже важливою».

Що робити? Конкретний приклад

Розробляючи стратегію для своєї організації, команда пані Діттел реалізувала довгостроковий проект, участь в якому взяла репрезентативна група у складі 100 осіб з Угорщини та Словаччини. Саме ці люди мали визначити пріоритетні напрямки співробітництва прикордонних територій. Це був складний та тривалий навчальний процес, під час якого пересічні громадяни змогли побачили політичні процеси зсередини. На базі їх напрацювань були зроблені експерті висновки, а для їх презентації були запрошені тодішній Міністр сільського господарства та міський голова одного із невеличких прикордонних міст Словаччини. Крім того, створений документ був переданий на розгляд Європейської комісії. «Я не пропоную вам наслідувати наш приклад, - каже пані Лаура, – але цей проект був досить результативним для нас».

Що залишив по собі Чернігів?

Традиційно ми поцікавилися враженнями, які залишаються у гостей після перебування у нашому місті. «Це вперше мені випала змога відвідати цю частину України, а саме побувати в Чернігові. Вразило те, що в одну мить я опинилася в місті, пронизаному історією. Також для мене, як для представника природозахисного руху, важливо, що місто дуже зелене! І остання річ, яка мені дуже сподобалася, – це чистота в місті. Це дещо нетипово для Європи». Разом з тим, пані Діттел впевнено називає Чернігів «в хорошому сенсі» європейським, адже, на її думку, місто відкрите та дружнє до туриста.

Передивились 1447 разів
Опубліковано в Інтерв'ю

Залиште ваші коментарі

Коментувати пост як гість

0 Характер обмежень
Ваш текст має бути більше, ніж 10 символів

Популярні блогери

Ми в інтернеті