Книжки з присмаком липня

З самого дитинства нас вчать, що книга – це джерело мудрості, наш вірний друг та основа саморозвитку. Зізнаймося щиро – нормально почитати вдається останнім часом вкрай рідко. До того ж, заплутатися серед різноманіття жанрів, стилів, авторів занадто легко. Щомісяця ми робимо підбір, на нашу думку, найбільш цікавих та захоплюючих книжок. Тепер питання «Що почитати?» відпаде саме собою.

Липень – пора відпусток та, звичайно, легкої літератури. Погодьтеся, навіть, якщо Ви поцінував серйозної літератури, – таким не місце у дорозі. Бо як би Ви не любили слухати музику Висоцького – грішно під неї мити посуд чи прибирати. Для цього є інша музика. Так само і з книгами. Можете з легкою душею брати детектив!

Нещодавно я згадала про таку собі королеву російського детективу – Олександру Мариніну. Віднайшла в Інтернеті її останні творіння і маю визнати, що «проковтнула» на відпочинку декілька її книги із задоволенням. По-перше, авторка відійшла від відомого образу Каменської. По-друге, твори все менше схожі на детективи, як такі. Я більше б їх назвала – побутові драми. Ще витримує детективний жанр «Бой тигров в долине». Все збережено за законом жанру – вбивство, кохання, загадка, неочікувана розв’язка. Плюс – досить професійний виклад тексту та насичення тексту цитатами мислителя Конфуція – дрібничка, а приємно. Не детективне зовсім вийшло таке створіннячко – «Оборванные нити». Письменниця розкриває життя однієї людини від юності до зрілості. Найцікавіше – це професія головного героя. Тут авторка демонструє спеціальні знання у сфері особливої професійної діяльності. Якої? Невеличка інтрига!

Інтелектуальні детективи від Акуніна не залишать Вас байдужими. «Черный город» – за плітками, останній роман про Ераста Фандоріна. Тому надсилаю всім промені тепла, хто слідкував за пригодами ретро-супермена, а тепер підійшов до логічного прощання. Ерасту вже шістдесят, проте він ще у чудовій формі. Автор знову Вас не розчарує. Міняється географія пригод. До того ж влітку читати про спекотне Баку напередодні Першої Світової війни – доречно.

Що спільного між вищезгаданим Акуніним та Чеховим? «Чайка». Цим твором Ви мали насолодитися ще у школі. Для тих, хто тоді знаходив насолоду в іншому, нагадаю, «Чайка» – це один із найвідоміших (не можу сказати найцікавіших) драматичних творів Антона Павловича. Більше того, суперечливе завершення п’єси – немов незакінчене речення – дає широке поле для різноманітних фантазій. Саме до них і вдався Борис Акунін. Він написав своє бачення завершення п’єси. Порада! Спочатку перечитайте класика.

Передивитися вбудовану фотогалрею в Інтеренеті за адресою:
http://polis.cn.ua/monitoringi/knigolyub/knyzhky-z-prysmakom-lypnia.html#sigProGalleria061847b256
joomlamodniyportal.ru
Передивились 1228 разів
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Опубліковано в Книголюб
Марина Кругова

Email Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Залиште ваші коментарі

Коментувати пост як гість

0 Характер обмежень
Ваш текст має бути більше, ніж 10 символів
  • Коментарі не знайдено

Календар статей

Ми в інтернеті