Будь-який вплив, хоч і в системі політичної Асоціації, залишатиметься зовнішнім. Тому більше очікувати потрібно внутрішніх стимулів для реформ, а з іншого боку можлива поява перспективи членства та додаткові ресурси для підтримки реформ можуть стати потужним чинником впливу ЄС. Я гадаю, що на першому етапі ще діятиме принцип "більше за більше", себто більше дій, волі, змін, більше допомоги, підтримки і перспектив. Мені здається, у ЄС буде більше економічних та фінансових важелів впливу на порядок денний українських реформ. З іншого боку, Україна в результаті Угоди про Асоціацію отримуватиме нові гарантії безпеки, що має повернути її обличчям до ЄС і необхідності таки сповідувати принципи, прописані в Угоді. Зрештою, без серйозного громадського тиску та зовнішньої уваги, не обійдеться. Особливо, беручи до уваги той факт, що блискавичного покращення не станеться, що будуть певні проблеми і нарікання, що буде загравання з Російською Федерацією і що, нарешті, на горизонті президентські вибори в Україні в березні 2015 року.

Дякую, мається на увазі Національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, до становлення якої я мав причетність останні кілька років. Тому часом доводиться оцінювати через призму особистого. Гадаю на сьогодні - це ефективний механізм комунікації з Європейськими інституціями. Зокрема, з Європейською Комісією і ще точніше з Комісаром з питань політики сусідства та розширення ЄС Штефатом Фюле. Друге, це інституалізація і постійний, хоч і повільний інституційний розвиток. Третє, це волонтерська діяльність членів платформи, я маю на увазі те, що експерти різних організацій безоплатно беруть участь у підготовці документів, у формуванні позицій форуму. Українська платформа привнесла у форум громадянського суспільства багато - це і досвід моніторингу реалізації політик, зараз це виконання дорожньої карти Східного партнерства, це Індекс Європейської інтеграції Східного партнерства. Але гадаю, що досягнень поки менше, ніж викликів, а тому закликаю усі проєвропейські НУО приєднуватися, солідаризуватися з Національною платформою і спільно впливати на порядок денний реформ в Україні. Ось на вчорашній Конференції, ми домовилися про просування демократії участі, Кодексу кращих практик, участі громадськості в ухваленні політичних рішень, звернулися до цілого Форуму з закликом зробити це флагманською ініціативою для Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

А ще. Досвід діяльності платформи та форуму, де я цілий рік був Спів-головою керівного комітету, дали можливість думати і планувати нові ініціативи, зокрема, Університет демократії Східного партнерства.

Серед іншого я пишу про закритість політичних еліт, фамілійність, що створює не враження, а справді стан великого розриву між виборцями і обраними. І ми опиняємося у стані безальтернативності. Ми шукаємо альтернативи, і не помічаємо її серед Демальянсу, Сили людей та інших, подібних і потрібних проектів. Що я не втомлююся їм повторювати. Шлях політичних груп, які відмежовуються від олігархічного фінансування, а від так від можливості висвітлення, популяризації ідей традиційними засобами ЗМІ та реклами є довшим, але праведним. Це горизонтальні структури. Такі середовища будуть успішними за декількох умов: близько до людей, потрібні і успішні справи, довіра та репутація, фінансування, що формується з пожертв людей, які довіряють, вміння залучати ІНШОГО без відчуття другорядності, зрозумілі цінності. Той, хто багато дбає і довго плекає свою ниву, має шанс отримати врожай. Втім, політична діяльність у нашій країні потребу великої пожертви. Політика не брудна справа, такою хочуть її нам представити чинні політики, аби ми не втручалися. З іншого боку йти в політику для збагачення - легкий, але хибний шлях. Репутація, довіра, переконання, культурний капітал (освіта та знання),  соціальний капітал (мережі тих, хто тебе знає і довіряє, і тих  кого знаєш ти) ось, що буде цінуватися  у нових лідерах.      

Правильне запитання. Воно з площини нашої байдужості, м'якше сказати патерналізму. Ця допомога є технічною, але це і гроші, і технології, і знання. Щодо грошей, то бракує публічного моніторингу за державними коштами, з боку ЄС - це обурення і фактична відмова продовжувати надання такої підтримки. Проблема передачі знань - це проблема можливості їх застосування, а це вже питання адміністративної реформи. Щоби ці гроші бути ефективними, треба багато що перевернути з голови на ноги. Угода про Асоціацію може бути лише важелем. але натиснути на нього мають українці.

Дякую на це запитання. Частково я відповів на нього у попередньому пості. Ще раз: ці рішення - це символічні речі. Багато хто критикує, але я не перестаю переконувати колег, що за символами мають йти справи. Скажімо, навіть, якщо хтось далі ухвалює подібні речі, то варто більше залучати громаду, від цього інформаційна ефективність більша, культурний вплив і легітимність вищі. Символи потребуть підтримки справами. Розумію, що можливості більшості громад є дуже обмежені, тому більше наголос на комунікації та належне врядування. Я закликаю ставити більше інформаційних стендів, перейменовувати вулиці, працювати з парками (облагорожувти) і робити все, щоб там не смітили і не пиячили, мистецькі події (виставки, фестивалі, конкурси), екологія (і не лише забруднення і сміття, але й архітектурна екологія (вигляд вулиць та стандарти тротуарів, будівель, парканів тощо), енергоефективність. Просто "жива" громада - ось до чого ми прагнемо.

Ця ініціатива важлива для мене, бо вийшла з середовища Української школи політичних студій і підтримана цим середовищем. Це те, на що я і моя команда працює. Ми хочемо гуртувати агентів змін, людей самосійтних у рішеннях і діях, здатних змінювати наше суспільство. Знову ж кожен на своєму місці (в політиці, медія, громадській роботі, бізнесі, на державній службі, в юриспруденції). Це унікальна синергія. Бачимо, що здатні змінювати країну, не маючи шалених матеріальних ресурсів і доступу до влади. Соціальний капітал - ось наш ресурс!

Чернігів, як і інші міста, приєднаються, бо це вже не тільки ініціатива УШПС, її підтримали міста, де випускники не є депутатами чи міськими головами. Працюємо над цим разом! http://www.usps.org.ua/eur-flag.html

Відповідь має бути адекватною. В чому особливість громадянського суспільства, що громадяни не розраховують на державну виключно, але й на свої сили, об'єднані в асоціації, спілки, неформальні самоорганізовані групи, НУО тощо. Отож, просто необхідно бути: креативними (цікавими), активними (дієвими), в чомусь жертовними (час та кошти), підготовленими (до дискусії). Не боятися символічних дій, як то скажімо рух міст України, що ухвалюють рішення про офіційне використання прапора Європи. Перейменування вулиць, але й прагнути до зміни свідомості, поведінки, культури. Просто означення, що є в нас європейське, і всіма силами розвиток цього. Через символи, культуру, знання, поведінку і дію. Знаю, що закликати легше, ніж діяти:). Але у нас не просять будувати будинок, нам потрібно лише вносити кожному свою лепту, свою цеглину.

Не відкрию Вам великої таємниці, але проблема з виборами у нас пов'язані не з технологією голосування, не законодавством і навіть не з виборчою системою. Правосвідомість та правова культура нас самих. Ми дозволяємо робити вибори такими, які є. І увагу до таких питань не може бути поверховою, бо тут важливими є різні складові. Без демократичних партій - не може бути демократичної влади, а демократичними партії зможуть стати тоді, коли фінансуватимуться у відкритий і підконтрольний спосіб, переважно з нашого скудного бюджету, а не з кишень окремих (і кількох) громадян. Коли українські медія стануть бізнесом, а не політичним активом тих же самих кількох громадян. Перепрошую за ідеалізм, але баз цього технологізація голосування, лише спосіб подорожчання і спосіб заробітку для певних підприємств.

Те саме щодо камер на дільницях. Це відповідальність народних депутатів, що ініціювали та голосували за таке, наперед неефективне, рішення. Ми тоді волали, дайте половину цього мільярду на навчання комісій, на просвіту виборців. Гроші не малі, а користі жодної. До речі, це лише один дуже красномовний доказ того, як готуються і ухвалюються рішення, як влада ставиться до наших з вами грошей. Але це вже інша розмова.

Цікаве явище, ніби глобалізований світ, а ми як на острові, який обходять фінансові бурі. Так, ми самоізольовані певною мірою, але фінансовий спокій має велику ціну. Це і золотовалютні запаси, це і непосильний тиск податків (чи швидше справляння податків). Ми очікуємо на фінансові вливання ззовні, але це з одного боку відстрочка, а з іншого боку вияв недовіри до нас з боку міжнародних фінансових інституцій. Знову, чи допоможе нам Угода про Асоціацію з ЄС. Частково так. Це макрофінансова підтримка, збільшення довіри до країни, в перспективі конкурентоздатність економіки та бізнесу. Але для цього потрібна РОЗУМНА і сприятлива державна політика (підтримка конкурентоздатних галузей, фіскальна політика, покращення іміджу держави та інвестиційного клімату, відкритість економіки, просування українських товарів тощо).

Доброго дня! Розглянемо референдум з кількох сторін. Це винятковий вияв безпосередньої демократії. Референдум має більше негативних сторін, ніж позитиву. Референдум - це дуже часто маніпуляція громадською думкою. Часом таку форму називають "цезаристською" демократією, що означає на користь цезаря-влади (чи сили). Втім це необхідним механізм, коли в суспільстві є достатній рівень довіри, але інститути влади потрапляють у ситуацію неспроможності ухвалити рішення (умовно протиріччя між парламентом і президентом) в такому разі голос надається громадянам-виборцям.

Коли ж ми говоримо про чинний в Україні закон, то тут море критики. законом визначається можливість ухвалення чи зміни Конституції , що суперечить чинній Конституції нашої країни. Процедура виглядає такою, що її без задіяння адміністративної машини держави реалізувати важко.
Чому референдум має маніпуляційний характер, бо здебільшого задіює непоінформованого громадянина, а у нас ще немає традиції справжніх, раціональних суспільних обговорень і дебатів. Тому це може нести певну, хоч і не значну загрозу підписанню Угоди про Асоціацію. Ми можемо згадати приклади Нідерландів та Франції, коли буди великі питання під час референдумів про європейську конституцію, а це держави-засновниці ЄС.

Ще одна особливість, сьогодні ми позбавлені більш дієвого механізму безпосередньої демократії - місцевого референдуму, бо немає відповідного закону.

І нарешті, ми у Конституційній Асамблеї багато сперечаємося щодо долі референдумів. Однозначно, що перевагу надаватиметься референдуму - вето, коли громадяни матимуть змогу відміняти закони та інші акти влади. Але і тут може мати місце маніпуляція. Тому в країні, де довіра в дефіциті, такий інструмент несе не тільки можливість громадян брати участь у політиці, але й шкодити.

Найбільшим ризиком є ми самі. Перепрошую, але чи достатньо переконаними є ми самі, чи усвідомлюємо, що несе за собою не формальне підписання Угоди, а зміни нашої свідомості. Чи готові ми поділяти і відстоювати цінності демократії, верховенства права, свободи та гідності. Звичайно, великим ризиком є політична влада, яка сьогодні ситуативно схильна до підписання Угоди, але чи існує непереборний консенсус і професіоналізм, я не кажу про свідомий вибір та ті ж самі цінності , адже європейська система публічної адміністрації, виконавчої влади та політичної системи працюють за дещо іншими правилами, процедурами. Зовнішній фактор тиску не є настільки небезпечний, хоча це великий ризик. Такий тиск швидше консолідує суспільство. А от проблема інформаційних та іншого порядку  провокацій є актуальною. Чому ЄС прагне підписання Угоди з Україною, бо хоче бачити в нас прогнозованого, стабільного сусіда та партнера, ми прагнемо іншого рівня кооперації та довіри, а останнє досить тонка матерія. Довіру вибудовувати важко, зате зруйнувати дуже легко.  Тому тут потребується пильність, солідарність і залученість більшої частини нашого суспільства. Потрібні знання, розуміння і віра.